Мама на прийомі у психолога роз­повідає: «Мій син влітку два місяці відпочивав у селі у бабусі. Ціли­ми днями гуляв на вулиці з приятелями, підріс, зміцнів. Але після його повернення додому ми були шоковані: в лексиконі сина з'явилися нецензурні слова. Звичайно, він чув таке від дорослих та однолітків і рані­ше, але ж сам цього не промовляв уголос. Порадьте, що зробити для виправлення си­туації?».

       Так, у будь-якій мові існують загаль­новідомі, але не загальноприйняті сло­ва чи вирази. Найчастіше вони пов'язані з будовою людського організму або його статевими функціями. Є певний проша­рок людей (дорослих, підлітків, школярів), які мають невисокий культурний рівень і широко вживають нецензурні вирази при спілкуванні. Іноді складається відчуття, що саме ці слова є єдиною зв'язкою для інших кількох десятків слів рідної мови, якими вони володіють.

  Певна частина дорослого населення ви­користовує «солоне слівце» як атрибут суто «чоловічої» (рідше — «жіночої») розмови. Люди достатньо виховані до нецензурних слів ставляться, як правило, зневажливо.

    Але всі при цьому вважають нецензурні слова дорослою лексикою, неприпустимою для використання дітьми. Наші ж діти, при­слухаючись до спілкування дорослих, починають копіювати їх, навіть не розуміючи змісту окремих висловів. Як ви розумієте, у такій ситуації навряд чи допоможе різка негативна реакція: покарати, заборонити, вдарити тощо.

Зазначу, що найбільш поширеною при­чиною використання нецензурних слів серед підлітків або молодших школярів є те, що ці слова сприймаються як символ зрілості, не­залежності. Якщо це належить «світу дорос­лих», то промовляючи такі вислови вголос, хлопчик вважає, що він стає в очах інших дорослішим. Спрацьовує той самий механізм сліпого механічного копіювання, як при перших спробах паління або вживання спирт­них напоїв. Цими вчинками школяр ніби демонструє: «Я вже не дитина».

Що ж реально можна вам порадити в такій ситуації?

Реакція батьків може бути негативною, але не бурхливою, тон розмови — твердим. Поясніть, як це вам неприємно, адже лю­дину з такою лексикою вважають грубою, невихованою, непорядною, безкультурною. Лаконічно поясніть зміст виразів (більш «чоловічою» для хлопчика буде розмова з батьком), недоречність їхнього приєднання до інших висловлювань при спілкуванні. Виявляється, що частина дітей навіть не розуміє змісту певних фраз.

Наказ забути, жорстке покарання без серйозної бесіди на зазначену тему лише створить уявлення у свідомості дитини про те, що батьки ставлять перепони до вход­ження в дорослий світ.

При поясненні наголосіть на тому, що ці слова знайомі кожній людині, але у вашій родині вони не прийняті. Якщо в компанії хлопчиків «солоний вислів» промовляється з метою самоствердження, то в присутності старших, жінок, дівчат, дітей це сприймаєть­ся сторонніми як брутальність.

Пам'ятайте: найчастіше викривлені сим­воли дорослості стають нормою для тих дітей, які не зустрічають з боку близьких людей розуміння та підтримки в такому не­простому процесі як дорослішання. Невизнання рідними нового статусу призводить до виникнення бажання довести його на­явність будь-якою ціною. Тоді нецензурні слова стають звичкою.

До примітивної лексики схильні також діти з тих родин, де це є стандартом по­всякденного спілкування. Саме вони стають носіями нецензурних висловів у дитячому середовищі.

Тільки терпляче ставлення до дитини, ро­зуміння її відчуття дорослості, довірлива бесі­да допоможуть вирішити цю проблему.