Четвер, 28 Березня 2024, 18:01
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог файлів | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Поради батькам [4]
Поради дітям [3]
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Курманівська філія Недригайлівської СЗОШ І-ІІІ ступенів
    Головна » Файли » Поради психолога » Поради батькам

    ВПЛИВ СІМ'Ї НА СТОСУНКИ ПІДЛІТКІВ МІЖ СОБОЮ
    04 Лютого 2015, 14:11

    ВПЛИВ СІМ'Ї НА СТОСУНКИ ПІДЛІТКІВ МІЖ СОБОЮ

     

    В Україні створюється нова система освіти, яка є одночасно національною й інтернаціональною. Вона ґрунтується на гуманістичних ідеях виховання, а її орієнтири узгоджуються з найкращими набутками світової цивілізації, науки. У цих умовах необхідний новий погляд на людину, на всі її риси (не тільки на мислення, але й на самостійність, ініціативність, відповідальність, заповзятливість тощо). Звісно, всі вони виховуються в родині, в дитинстві. Дуже важливо розуміти, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання ми навряд чи можемо розраховувати на помітні і стабільні зрушення в усіх інших сферах суспільного життя: в економіці, політиці, науці та мистецтві. Отже, подолання стереотипів сімейного виховання одне з найважливіших завдань розвитку особистості.

    На поточному етапі розвитку сус­пільства однозначного підходу до виховання дитини ні у вітчизняній науці, ні у практиці не існує. Дослідників цікавить розв'язання таких завдань:

    1.  Можливість активного і цілеспря­мованого формування особистості. Вчені мають різні погляди на співвідношення соціального і біологічного у становленні особистості та її розвитку.

    2.  Закономірності і механізми фор­мування моральної сфери, можливості, умови і техніки активного впливу на цей процес.

    3.  Принципи та умови вивчення й ор­ганізації системи впливів на процес фор­мування особистості. Особливо важливе врахування вікової періодизації розвитку

    і провідних типів діяльності.

    4. Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які гаранту­ють глибоку психологічну перебудову осо­бистості.

    Дуже важливо забезпечити єдність сус­пільного і сімейного виховання, що сприяє корекції відхилень, які виникають у розвитку особистості та її поведінці. Проте у сімей­ному вихованні існує низка проблем, які постали через зміни в суспільному устрої нашої країни. Розглянемо їх.

    Родина із трьох поколінь ускладнює пере­дачу моральних цінностей, послаблює контроль старших над молодшими. Цьому сприяє й розвиток громадського транспорту. Діти легко перемішуються за межі досяжності сім'ї.

    Виховання в дитсадках (яслах) забезпе­чує догляд та харчування, які, проте, не в змозі компенсувати браку батьківської лю­бові і ласки. І це теж стає однією з причин бездушності дітей.

    Раніше сім'я працювала як єдиний ви­робничий осередок. Спільна праця дітей і дорослих природно розв'язувала питання трудового виховання. У період радянської економічної стабільності діти знали, де і ким працюють їхні батьки, пишалися ними. Зараз батьки часто затримуються понаднормово, їдуть на заробітки далеко від дому, їхні на­щадки інколи не знають навіть, чим саме ті займаються.

    Побутовий комфорт звів до мінімуму тру­дові обов'язки дітей у сім'ї. Вдома, зазвичай, вирішуються проблеми споживання, відпо­чинку, розваг. Але так не у всіх дітей.

    З'явилася нова категорія — через те, що батьки дуже зайняті на роботі, дехто зму­шений хазяйнувати сам, доглядати за бра­тами і сестрами, допомагати дорослим, а інколи навіть і сам підробляти.

    Нестабільність родини підтримуєть­ся економічною незалежністю подружжя та ускладненням взаємних вимог, до того ж, що краща в людини освіта, то вищий рівень її потреб.

    Відсутність одного з батьків ускладнює виховання дітей, але й у повних сім'ях вони часто мають недостатньо батьківської уваги: робота, побут, у найкращому випадку спіль­ний перегляд телепрограм — нерівноцінний еквівалент батьківського спілкування.

    У сучасних умовах, коли старий досвід не тільки не допомагає, а й навіть заважає, молодь змушена діяти. Приймати рішення потрібно самостійно. Це вимагає гнучкості, пластичності, рухливості. На перший план виходить не підкорення, а виховання са­мостійності, ініціативності. Не випадково постає питання про шкільне і студентське самоуправління. Найважливішими рисами особистості стають почуття власної гідності і формування соціальної відповідальності.

    У цій роботі ми намагаємося простежити деякі особливості сімейного виховання в су­часних суспільних умовах, звернути особли­ву увагу на характер спілкування підлітків у різних соціальних середовищах: родині, класі, підліткових групах.

    Найважливіша функція сім'ї — здатність включати дітей у структуру внутрішньосімейних взаємин, сприяти встановленню ідентифікації з дорослими. Родина забезпе­чує первинну соціалізацію, інтегрує підлітка у структуру суспільства. Якщо сім'я не за­безпечує цього, дитина відчужується від неї, так закладається основа ймовірної ізоляції від суспільства.

    Труднощі підлітка — не природні. Вони виникають через нерозвиненість моральних почуттів. Уже в дитинстві потрібно вчитися вкладати свої зусилля в іншу людину: горе, радість, тривогу, відчай, печаль, збентежен­ня. Підлітку властива жага активної діяльності. І якщо він не вміє співпереживати, відчувати жаль, співчуття, чуйність, то ви­рісши, ніби перестане помічати, що живе серед людей.

    Неуважне ставлення рідних відкриває до­рогу до асоціальної поведінки. У тих, кого не любили в дитинстві, більше шансів ви­рости байдужими, черствими, жорстокими, якщо на своєму шляху вони не зустрінуть людей, які відігріють їх турботою, увагою, ша­нобливим ставленням. Надлишок нерозумної батьківської любові також не провіщає нічого хорошого. Кумир сім'ї наражається на ризик стати егоїстом, байдужим до всього навколо.

    Отже, стосунки між підлітками залежать від взаємин у родині. Певна річ, краще, якщо вони базуються на рівності партнерів, позитивному оцінюванні і повній психоло­гічній близькості.

    Існування психологічної близькості — основна ознака довірчих відносин. Термін «довірче спілкування» з'явився у вітчизняній психології нещодавно. У роботах В. Сафонова, О. Хорошилової вперше виділено дві суттєві ознаки довірчого спілкування: важ­ливість інформації, яку передають, і довіра до партнера.

    Т. Скрипкіна підкреслює, що довіра до іншої людини є окремим випадком довіри до світу й означає здатність довіряти самому собі, організовувати своє життя. Вона наполя­гає, що переважання довіри до себе — це по­казник слабкої адаптації. Т. Скрипкіна дала психосемантичний портрет іншого як об'єкта довіри. Риси особистості (вірність, доброта і чесніть), якій можна довіряти, співпали з набором позитивних рис батьків; ці три «очолили» перелік із 36 рис, із яких обирали учні 11-х класів. З'ясувалося, що за основни­ми людськими цінностями старшокласники ототожнюють себе з батьками, а не з одно­літками. Наприклад, добрими не називають часто навіть найближчих друзів.

    Необхідно також, щоб стиль спілкування в родині був оптимальним. Це передбачає обов'язкове володіння зовнішніми манерами поведінки, комунікативними навичками, виразність і нестандартність засобів спілку­вання. У психологічному сенсі важлива від­сутність егоцентричних установок, надмірної рефлексії, щирий інтерес до дітей, доброзич­ливість і поблажливість, які не виключають високої вимогливості.

    Строгість і деспотичність батьків призво­дять до сором'язливості дитини, рідше до аг­ресивності. Відсутність виховних впливів або їхня непослідовність формує збудження, нестійкість, розв'язність, асоціальність. Навпаки, надмірна увага, зайва турбота і втру­чання в дитяче життя, задоволення всіх ба­жань стимулюють егоцентричність і брак самоконтролю.

    Правильний емоційний контакт бать­ків і дітей, довіра і близькість, приязнь, цілеспрямоване формування навичок спіл­кування, правил етикету, хороших манер, ненав'язлива демонстрація власних умінь і способів розв'язання складних ситуацій сприяє відпрацьовуванню оптимального сти­лю спілкування з дитиною.

    Тому метою нашого дослідження було виявити вплив типу сімейних відносин на особливості стосунків підлітків у клас­ному колективі.

    Об'єктом дослідження стали стосунки підлітків у родині і в школі, а саме трудно­щі учнів у формуванні класного колективу. Припускаємо, що складнощі комунікації у групі випливають із недоліків сімейних стосунків.

    Ми розв'язували такі завдання:

    •     вивчити стан проблеми сімейних сто­сунків у психологічній науці;

    •     визначити можливі типи сімейних від­носин і дослідити їхній вплив на формуван­ня особистості;

    •     проаналізувати, які види взаємодії най­сприятливіше впливають на формування соціальної адекватності підлітків.

    Для дослідження обрали методику Р. Жиля.

    Матеріали: стимульний матеріал до ме­тодики Р. Жиля.

    Усі показники методики можуть бути як додатними, так і від'ємними. Бали за кож­ною шкалою додаються, виходячи з макси­мального числа завдань до відповідної шка­ли; таким же чином робиться і графічний відлік на реєстраційному аркуші (вгору або вниз від нуля).

    Наприклад, якщо дитина позитивно ставиться до вчителя й обирає собі місце поруч із ним на малюнку 5, то дослідник на шкалі 7 реєстраційного аркуша робить позначку вгорі.

    Наприкінці дослідження можна отрима­ти наочну картину особливостей стосунків дитини в родині, ставлення до різних людей і деякі особистісні риси, які можуть бути зумовлені особливостями цих взаємин.

    Дослідження проводилося у 9-му класі ЗОШ м. Дніпропетровська. У ньому брали участь 20 учнів класу (одна дитина на мо­мент іспиту була відсутня).

    Охарактеризуємо спочатку сім'ї дослі­джуваних.

    1. Кількість батьків у родині, хто виховує підлітка (таблиця).

    Отже, як видно з таблиці, формальний склад сім'ї не визначає особливостей сто­сунків підлітків у класному колективі.

    2. За матеріальним станом:

    •     заможні сім'ї — 35 %;

    •     середні статки — 55 %;

    •     малозабезпечені — 10%.

    7 заможних родин — 7 від'ємних профілів.

    11 родин — середній статок — 3 від'ємні профілі.

    2 родини — малозабезпечені — 2 від'ємні профілі.

    Отож, матеріальний статок також не ви­значає особливостей відносин підлітків.

    3. За кліматом у родині:

    •     зовні виглядає щасливою — 70 %;

    •     проблемною — 30 %.

    14 родин — зовні щасливих — 8 додатних профілів.

    6 родин мають явні проблеми у взаєми­нах, як усередині родини, так і з дитиною — 6 від'ємних профілів.

    Отже, стосунки в родині прямо впливають на особливості взаємин підлітків у класі.

    Таким чином, ні повна родина, ні її ма­теріальний статок не визначають характер відносин підлітків. Суттєві лише взаємини в родині: рівність партнерів і позитивна оцін­ка при повній психологічній близькості.

    Сімейне середовище

    № з/п

    Хто виховує

    Кількість дітей

    + профіль

    профіль

    *

    + профіль,

    %

    профіль,

    %

     

    1

    Обоє батьків

    9

    3

    6

    45

    33

    67

     

    2

    Тільки мати

    8

    3

    5

    40

    37

    63

     

    3

    Батьки розлучені, але спільно виховують дитину

    1

    1

    5

    100

     

    4

    Мати і вітчим

    2

    1

    1

    10

    50

    50

     

     

    ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

    І. Взаємини в сім'ї.

    1. Ставлення до матері.

    Тільки 10 % опитаних набрали за першою шкалою високу кількість балів — більше ніж 60 (максимум — 100), 30 % досліджуваних своє ставлення до матері оцінили від 5 до 35 балів, 60 % описали ставлення до матері як украй погане, оскільки їх виховують тіль­ки матері.

    2. Ставлення до батька — ще гірше.

    Тільки 10 % досліджуваних дали пози­тивну оцінку, 90 % — негативну, в середньо­му по групі ставлення до батька становить -47,25 бали.

    3.  Ставлення до батьків як до пари: 35 % досліджуваних дають їм позитивну оцін­ку, хоча й невисоку (від 5 до 35 балів при 55 максимальних).

    4.  Ставлення до бабусь і дідусів загалом негативне (у середньому по групі —61 бал). Це підтверджує загальну тенденцію родини як соціального осередку — відділення та від­далення від старшого покоління. Близькість бабусь і дідусів могла б заповнити брак спілкування з батьками, сприяла б переда­чі досвіду, виникненню довірчих стосунків із підлітком. «Важкість дитини» і виникає найчастіше тоді, коли вона лишається сам на сам, коли поруч немає людини, до якої завжди можна було б прийти і поділитися своїми радощами та проблемами. Що краще для дитини, ніж спокійні, мудрі, досвідчені та нескінченно «стійкі» бабуся та дідусь, які пахнуть пиріжками?..

    5.  На жаль, стосунки із сестрами та бра­тами теж невтішні. Хоча більшість підлітків групи (65 %) мають братів та сестер, але пе­реважно — це молодші діти, для яких підлі­ток сам є (або не є) об'єктом спілкування.

    II. Стосунки підлітків у групі.

    1.  Позитивну оцінку дали лише ті діти, які мають старших за себе сестер і братів (25 %), та сестри-близнята (10 %). Ті, котрі мають старших братів, але з більшою різ­ницею у віці, дають нейтральну оцінку (0—5 балів) — 10 %. Решта 55 % — негатив­ну (в середньому по групі —15,1 бала). Отже, це дає підстави думати, що слабкі та мало-комунікабельні взаємини підлітків у групі обумовлені саме сімейним вихованням.

    2.  Позитивно оцінили своє ставлення до друзів лише 8 учнів (40 %). Це саме ті діти, які найбільше адаптовані у колективі. Цікаво, що практично всі вони позитивно оцінюють стосунки або зі своєю родиною, або з одним із батьків (частіше з мамою), або з братами та сестрами. Винятком були двоє підлітків: Олександр Г. (різке негативне ставлення до матері і до родини взагалі) та Ірина Г. (різке негативне ставлення до роди­ни та явне позитивне до друзів — найбільше із класу — 45 балів зі 100 максимальних).

    Одна дитина нейтрально ставиться до друзів (5 %). Решта 11 підлітків (55 %) сприймають друзів негативно. У середньо­му по групі цей показник становить — 7,5 балів.

    3. Позитивне ставлення до вчителя ви­явили тільки 2 підлітки* що складає 10 %, та й то їхній погляд можна пояснити тим, що ці діти мають досвід спілкування з дорос­лими людьми — вони обидва працюють, до­помагаючи матерям: Ксенія Ж. — доглядає дівчинку 4,5 років (уже 3 роки) та заробляє цим, і Ярослав С. — їздить із мамою «чов­ником». Тому їм легше знайти контакт із учителями, вони рано подорослішали.

    Євгенія С. показала нейтральний резуль­тат (5 %). Дівчинка у класі новенька і, я вва­жаю, поки що «в пошуку».

    Інші 17 підлітків негативно оцінили свої стосунки з учителями (85 %). 14 із них по­ставили їм менше за 35 балів. Ці діти ма­ють улюблених учителів, достатньо відкриті й довірливі. Але загалом до вчителів став­ляться насторожено. Річ у тім, що у 5—7-му класах цей колектив вважався важким, і за­гальне негативне ставлення вчителів не дає дітям змоги повністю відкритись. Отже, си­туація доволі закономірна.

    Цікавий той факт, що 3 найбільш свавіль­ні особи — Ірина Г., Катерина С. та Оле­на К. — оцінюють своє ставлення до вчи­телів як різко негативне: —65, —45, —35 балів відповідно.

    У середньому по групі результат нега­тивний і складає —20,1 бала (при нормі +23,2 бала).

    III. Особистісні риси підлітків.

    1. Прагнення до домінування в серед­ньому по групі складає практично норму — 3,75 (при нормі 4,4).

    Цікаво, що 6 підлітків (30 %) прагнуть до домінування. І 3 з них (по 15 балів ко­жен) — явні лідери у класі. Олена К. — над­звичайно активна та комунікабельна дів­чинка. Утримує лідерство з 5-го класу саме завдяки власному характеру та прагненню верховодити. Ксенія Ж. — доросла не по роках дівчинка, дехто її навіть побоюється, прагне до лідерства, хоча й не показує цього. Буквально місяць тому вони об'єдналися й тепер товаришують. Ілона Р. заробляє авторитет оцінками, хоча їй це дуже важко дається. Решта троє за шкалою поряд із ними, але їм бракує особистісних рис.

    Інші 70 % не мають прагнення до доміну­вання, але вони не прагнуть і до спілкуван­ня у великих групах. І хоча 12 із групи все ж таки показують слабке прагнення до спіл­кування у великих групах (5, 10, 20 балів при нормі 42,6), а це 60 % досліджуваних, у середньому по групі все ж таки це дуже маленька цифра — лише 2,5 бали.

    2.  За ступенем обережності лише двоє дітей показали позитивний результат (10 %), при чому достатньо високий — 30 та 35 балів при нормі у 8. Інші 90 % (18 підлітків) ма­ють негативну оцінку, що, на мій погляд, добре.

    3.  Тільки за двома шкалами група має позитивний результат: за ступенем допитли­вості (10,75 при нормі 53 бали) та соціальної нормативності (21,75 при нормі 45 балів), що дає надію на добрі результати у роботі з класом.

    Отже, на основі отриманих даних можна підсумувати:

    1.  Причина труднощів спілкування у групі — первинна нестача або ж непра­вильні родинні взаємини.

    2.  Досвід сімейного спілкування підлітки переносять у нове середовище і залежно від характеру цього досвіду (позитивного або негативного) не мають або мають склад­нощі у спілкуванні з однолітками та до­рослими.

    3.  Результати спілкування у більшому та різноманітнішому соціальному середо­вищі впливають на формування рис особис­тості, пов'язаних зі спілкуванням.

    Отож, можна простежити чіткий «ланцю­жок»: сімейні взаємини —» стосунки у групі —> —» формування особистісних рис.

    Це підтверджує висунуту гіпотезу про те, що підліткам, які зазнали труднощів у сім'ї та які недоотримують необхідного родинного спілкування, складно порозумітися з одно­літками. Ці висновки можна проілюструвати висловами самих учнів.

    Підлітки, які показали від'ємні профілі:

    •     Ніна Г.: «Якби я могла, то зміни­ла б свій характер і ставлення людей одне до одного» (мати занадто сувора, категорич­на; у самої Ніни слабкий характер);

    •     Лілія Б.: «На 14-му році життя я зро­зуміла, що мої батьки мене не люблять» (у Лілії батьки випивають і взагалі далекі від моралі);

    •     Марія К.: «На 14-му році життя я зро­зуміла, що життя нічого не варте. Я не люб­лю жити!»;

    •     Ірина Г.: «Життя — це велике в'язке болото, заходиш у нього й поступово тонеш» (в Ані у родині багато брехні та жорстокості; мати застосовує фізичні покарання);

    •     Катерина С: «На 14-му році я зрозумі­ла, що моє життя нічого не варте» (у Каті мати зайнята влаштуванням особистого жит­тя).

    А ось що кажуть діти, які показали пози­тивні профілі:

    •     Олена К.: «Найголовніша людина в моєму житті — це мама, тому що вона дала мені життя та дуже мене любить. Найбільшу радість у житті я відчула, коли знайшли мою тітку, яку шукали півтора року»;

    •     Карина О.: «Мама — єдина людина, котра знає про мене все. Моя родина — це найдорожче, що в мене є»;

    •     Ксенія Ж.: «Родина — це найдорожче у моєму житті. Ми завжди тримаємося ра­зом. Наш девіз: «Один за всіх, та всі за од­ного!». А мама постійно мені допомагає, дає цінні поради».

    Родина для дитини — це перша, найго­ловніша і найдорожча цінність.

    Пройшовши складний та важкий етап «підліткової бурі» за підтримки сім'ї, ма­ючи «надійний тил», зробивши переоцінку цінностей на могутньому фундаменті бать­ківської «розумної» любові, довіри та опіки, підліток міцніє морально, визначає свою суспільну й особисту позицію:

    •     Олена К.: «На 14-му році життя я зро­зуміла, що зробила багато помилок»;

    •     Карина О.: «На 14-му році життя я зро­зуміла, що немає нічого неможливого»;

    •     Ксенія Ж.: «У житті багато різних не­сподіванок, переважно гарних»;

    •     Артур Б.: «На 14-му році життя я зро­зумів свою відповідальність перед близькими та, сподіваюся, почав робити правильніші вчинки»;

    •     Гарік Т.: «На 14-му році життя я зро­зумів, що треба прямувати до знань, і ще я зрозумів, яке прекрасне і водночас важке життя».

    Результати дослідження дали змогу ефек­тивно провести корекцію стосунків підлітків як у родині, так і в школі.

     

    Список літератури

    1. Сафонов В. С. О психологии доверительного общения. — М., 1981.

    2. Скрипкина Т. П. Психология доверия. — Ростов-на-Дону, 1997.

    3. Хорошилова Е. А. Межличностные отношения. — М., 1984.

     

    Категорія: Поради батькам | Додав: Юля
    Переглядів: 995 | Завантажень: 0 | Коментарі: 9 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 1
    1 Sergson  
    0
    <a href=http://zmkshop.ru/stati/>расчет закладной под навеса бетонную плиту 15см</a>

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Безкоштовний хостинг uCozCopyright MyCorp © 2024