ВПЛИВ СІМ'Ї НА СТОСУНКИ ПІДЛІТКІВ МІЖ СОБОЮ
В Україні створюється нова система освіти, яка є одночасно національною й інтернаціональною. Вона ґрунтується на гуманістичних ідеях виховання, а її орієнтири узгоджуються з найкращими набутками світової цивілізації, науки. У цих умовах необхідний новий погляд на людину, на всі її риси (не тільки на мислення, але й на самостійність, ініціативність, відповідальність, заповзятливість тощо). Звісно, всі вони виховуються в родині, в дитинстві. Дуже важливо розуміти, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання ми навряд чи можемо розраховувати на помітні і стабільні зрушення в усіх інших сферах суспільного життя: в економіці, політиці, науці та мистецтві. Отже, подолання стереотипів сімейного виховання — одне з найважливіших завдань розвитку особистості.
На поточному етапі розвитку суспільства однозначного підходу до виховання дитини ні у вітчизняній науці, ні у практиці не існує. Дослідників цікавить розв'язання таких завдань:
1. Можливість активного і цілеспрямованого формування особистості. Вчені мають різні погляди на співвідношення соціального і біологічного у становленні особистості та її розвитку.
2. Закономірності і механізми формування моральної сфери, можливості, умови і техніки активного впливу на цей процес.
3. Принципи та умови вивчення й організації системи впливів на процес формування особистості. Особливо важливе врахування вікової періодизації розвитку
і провідних типів діяльності.
4. Оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які гарантують глибоку психологічну перебудову особистості.
Дуже важливо забезпечити єдність суспільного і сімейного виховання, що сприяє корекції відхилень, які виникають у розвитку особистості та її поведінці. Проте у сімейному вихованні існує низка проблем, які постали через зміни в суспільному устрої нашої країни. Розглянемо їх.
Родина із трьох поколінь ускладнює передачу моральних цінностей, послаблює контроль старших над молодшими. Цьому сприяє й розвиток громадського транспорту. Діти легко перемішуються за межі досяжності сім'ї.
Виховання в дитсадках (яслах) забезпечує догляд та харчування, які, проте, не в змозі компенсувати браку батьківської любові і ласки. І це теж стає однією з причин бездушності дітей.
Раніше сім'я працювала як єдиний виробничий осередок. Спільна праця дітей і дорослих природно розв'язувала питання трудового виховання. У період радянської економічної стабільності діти знали, де і ким працюють їхні батьки, пишалися ними. Зараз батьки часто затримуються понаднормово, їдуть на заробітки далеко від дому, їхні нащадки інколи не знають навіть, чим саме ті займаються.
Побутовий комфорт звів до мінімуму трудові обов'язки дітей у сім'ї. Вдома, зазвичай, вирішуються проблеми споживання, відпочинку, розваг. Але так не у всіх дітей.
З'явилася нова категорія — через те, що батьки дуже зайняті на роботі, дехто змушений хазяйнувати сам, доглядати за братами і сестрами, допомагати дорослим, а інколи навіть і сам підробляти.
Нестабільність родини підтримується економічною незалежністю подружжя та ускладненням взаємних вимог, до того ж, що краща в людини освіта, то вищий рівень її потреб.
Відсутність одного з батьків ускладнює виховання дітей, але й у повних сім'ях вони часто мають недостатньо батьківської уваги: робота, побут, у найкращому випадку спільний перегляд телепрограм — нерівноцінний еквівалент батьківського спілкування.
У сучасних умовах, коли старий досвід не тільки не допомагає, а й навіть заважає, молодь змушена діяти. Приймати рішення потрібно самостійно. Це вимагає гнучкості, пластичності, рухливості. На перший план виходить не підкорення, а виховання самостійності, ініціативності. Не випадково постає питання про шкільне і студентське самоуправління. Найважливішими рисами особистості стають почуття власної гідності і формування соціальної відповідальності.
У цій роботі ми намагаємося простежити деякі особливості сімейного виховання в сучасних суспільних умовах, звернути особливу увагу на характер спілкування підлітків у різних соціальних середовищах: родині, класі, підліткових групах.
Найважливіша функція сім'ї — здатність включати дітей у структуру внутрішньосімейних взаємин, сприяти встановленню ідентифікації з дорослими. Родина забезпечує первинну соціалізацію, інтегрує підлітка у структуру суспільства. Якщо сім'я не забезпечує цього, дитина відчужується від неї, так закладається основа ймовірної ізоляції від суспільства.
Труднощі підлітка — не природні. Вони виникають через нерозвиненість моральних почуттів. Уже в дитинстві потрібно вчитися вкладати свої зусилля в іншу людину: горе, радість, тривогу, відчай, печаль, збентеження. Підлітку властива жага активної діяльності. І якщо він не вміє співпереживати, відчувати жаль, співчуття, чуйність, то вирісши, ніби перестане помічати, що живе серед людей.
Неуважне ставлення рідних відкриває дорогу до асоціальної поведінки. У тих, кого не любили в дитинстві, більше шансів вирости байдужими, черствими, жорстокими, якщо на своєму шляху вони не зустрінуть людей, які відігріють їх турботою, увагою, шанобливим ставленням. Надлишок нерозумної батьківської любові також не провіщає нічого хорошого. Кумир сім'ї наражається на ризик стати егоїстом, байдужим до всього навколо.
Отже, стосунки між підлітками залежать від взаємин у родині. Певна річ, краще, якщо вони базуються на рівності партнерів, позитивному оцінюванні і повній психологічній близькості.
Існування психологічної близькості — основна ознака довірчих відносин. Термін «довірче спілкування» з'явився у вітчизняній психології нещодавно. У роботах В. Сафонова, О. Хорошилової вперше виділено дві суттєві ознаки довірчого спілкування: важливість інформації, яку передають, і довіра до партнера.
Т. Скрипкіна підкреслює, що довіра до іншої людини є окремим випадком довіри до світу й означає здатність довіряти самому собі, організовувати своє життя. Вона наполягає, що переважання довіри до себе — це показник слабкої адаптації. Т. Скрипкіна дала психосемантичний портрет іншого як об'єкта довіри. Риси особистості (вірність, доброта і чесніть), якій можна довіряти, співпали з набором позитивних рис батьків; ці три «очолили» перелік із 36 рис, із яких обирали учні 11-х класів. З'ясувалося, що за основними людськими цінностями старшокласники ототожнюють себе з батьками, а не з однолітками. Наприклад, добрими не називають часто навіть найближчих друзів.
Необхідно також, щоб стиль спілкування в родині був оптимальним. Це передбачає обов'язкове володіння зовнішніми манерами поведінки, комунікативними навичками, виразність і нестандартність засобів спілкування. У психологічному сенсі важлива відсутність егоцентричних установок, надмірної рефлексії, щирий інтерес до дітей, доброзичливість і поблажливість, які не виключають високої вимогливості.
Строгість і деспотичність батьків призводять до сором'язливості дитини, рідше до агресивності. Відсутність виховних впливів або їхня непослідовність формує збудження, нестійкість, розв'язність, асоціальність. Навпаки, надмірна увага, зайва турбота і втручання в дитяче життя, задоволення всіх бажань стимулюють егоцентричність і брак самоконтролю.
Правильний емоційний контакт батьків і дітей, довіра і близькість, приязнь, цілеспрямоване формування навичок спілкування, правил етикету, хороших манер, ненав'язлива демонстрація власних умінь і способів розв'язання складних ситуацій сприяє відпрацьовуванню оптимального стилю спілкування з дитиною.
Тому метою нашого дослідження було виявити вплив типу сімейних відносин на особливості стосунків підлітків у класному колективі.
Об'єктом дослідження стали стосунки підлітків у родині і в школі, а саме труднощі учнів у формуванні класного колективу. Припускаємо, що складнощі комунікації у групі випливають із недоліків сімейних стосунків.
Ми розв'язували такі завдання:
• вивчити стан проблеми сімейних стосунків у психологічній науці;
• визначити можливі типи сімейних відносин і дослідити їхній вплив на формування особистості;
• проаналізувати, які види взаємодії найсприятливіше впливають на формування соціальної адекватності підлітків.
Для дослідження обрали методику Р. Жиля.
Матеріали: стимульний матеріал до методики Р. Жиля.
Усі показники методики можуть бути як додатними, так і від'ємними. Бали за кожною шкалою додаються, виходячи з максимального числа завдань до відповідної шкали; таким же чином робиться і графічний відлік на реєстраційному аркуші (вгору або вниз від нуля).
Наприклад, якщо дитина позитивно ставиться до вчителя й обирає собі місце поруч із ним на малюнку 5, то дослідник на шкалі 7 реєстраційного аркуша робить позначку вгорі.
Наприкінці дослідження можна отримати наочну картину особливостей стосунків дитини в родині, ставлення до різних людей і деякі особистісні риси, які можуть бути зумовлені особливостями цих взаємин.
Дослідження проводилося у 9-му класі ЗОШ м. Дніпропетровська. У ньому брали участь 20 учнів класу (одна дитина на момент іспиту була відсутня).
Охарактеризуємо спочатку сім'ї досліджуваних.
1. Кількість батьків у родині, хто виховує підлітка (таблиця).
Отже, як видно з таблиці, формальний склад сім'ї не визначає особливостей стосунків підлітків у класному колективі.
2. За матеріальним станом:
• заможні сім'ї — 35 %;
• середні статки — 55 %;
• малозабезпечені — 10%.
7 заможних родин — 7 від'ємних профілів.
11 родин — середній статок — 3 від'ємні профілі.
2 родини — малозабезпечені — 2 від'ємні профілі.
Отож, матеріальний статок також не визначає особливостей відносин підлітків.
3. За кліматом у родині:
• зовні виглядає щасливою — 70 %;
• проблемною — 30 %.
14 родин — зовні щасливих — 8 додатних профілів.
6 родин мають явні проблеми у взаєминах, як усередині родини, так і з дитиною — 6 від'ємних профілів.
Отже, стосунки в родині прямо впливають на особливості взаємин підлітків у класі.
Таким чином, ні повна родина, ні її матеріальний статок не визначають характер відносин підлітків. Суттєві лише взаємини в родині: рівність партнерів і позитивна оцінка при повній психологічній близькості.
Сімейне середовище
|
№ з/п
|
Хто виховує
|
Кількість дітей
|
+ профіль
|
— профіль
|
*
|
+ профіль,
%
|
— профіль,
%
|
|
1
|
Обоє батьків
|
9
|
3
|
6
|
45
|
33
|
67
|
|
2
|
Тільки мати
|
8
|
3
|
5
|
40
|
37
|
63
|
|
3
|
Батьки розлучені, але спільно виховують дитину
|
1
|
—
|
1
|
5
|
—
|
100
|
|
4
|
Мати і вітчим
|
2
|
1
|
1
|
10
|
50
|
50
|
|
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
І. Взаємини в сім'ї.
1. Ставлення до матері.
Тільки 10 % опитаних набрали за першою шкалою високу кількість балів — більше ніж 60 (максимум — 100), 30 % досліджуваних своє ставлення до матері оцінили від 5 до 35 балів, 60 % описали ставлення до матері як украй погане, оскільки їх виховують тільки матері.
2. Ставлення до батька — ще гірше.
Тільки 10 % досліджуваних дали позитивну оцінку, 90 % — негативну, в середньому по групі ставлення до батька становить -47,25 бали.
3. Ставлення до батьків як до пари: 35 % досліджуваних дають їм позитивну оцінку, хоча й невисоку (від 5 до 35 балів при 55 максимальних).
4. Ставлення до бабусь і дідусів загалом негативне (у середньому по групі —61 бал). Це підтверджує загальну тенденцію родини як соціального осередку — відділення та віддалення від старшого покоління. Близькість бабусь і дідусів могла б заповнити брак спілкування з батьками, сприяла б передачі досвіду, виникненню довірчих стосунків із підлітком. «Важкість дитини» і виникає найчастіше тоді, коли вона лишається сам на сам, коли поруч немає людини, до якої завжди можна було б прийти і поділитися своїми радощами та проблемами. Що краще для дитини, ніж спокійні, мудрі, досвідчені та нескінченно «стійкі» бабуся та дідусь, які пахнуть пиріжками?..
5. На жаль, стосунки із сестрами та братами теж невтішні. Хоча більшість підлітків групи (65 %) мають братів та сестер, але переважно — це молодші діти, для яких підліток сам є (або не є) об'єктом спілкування.
II. Стосунки підлітків у групі.
1. Позитивну оцінку дали лише ті діти, які мають старших за себе сестер і братів (25 %), та сестри-близнята (10 %). Ті, котрі мають старших братів, але з більшою різницею у віці, дають нейтральну оцінку (0—5 балів) — 10 %. Решта 55 % — негативну (в середньому по групі —15,1 бала). Отже, це дає підстави думати, що слабкі та мало-комунікабельні взаємини підлітків у групі обумовлені саме сімейним вихованням.
2. Позитивно оцінили своє ставлення до друзів лише 8 учнів (40 %). Це саме ті діти, які найбільше адаптовані у колективі. Цікаво, що практично всі вони позитивно оцінюють стосунки або зі своєю родиною, або з одним із батьків (частіше з мамою), або з братами та сестрами. Винятком були двоє підлітків: Олександр Г. (різке негативне ставлення до матері і до родини взагалі) та Ірина Г. (різке негативне ставлення до родини та явне позитивне до друзів — найбільше із класу — 45 балів зі 100 максимальних).
Одна дитина нейтрально ставиться до друзів (5 %). Решта 11 підлітків (55 %) сприймають друзів негативно. У середньому по групі цей показник становить — 7,5 балів.
3. Позитивне ставлення до вчителя виявили тільки 2 підлітки* що складає 10 %, та й то їхній погляд можна пояснити тим, що ці діти мають досвід спілкування з дорослими людьми — вони обидва працюють, допомагаючи матерям: Ксенія Ж. — доглядає дівчинку 4,5 років (уже 3 роки) та заробляє цим, і Ярослав С. — їздить із мамою «човником». Тому їм легше знайти контакт із учителями, вони рано подорослішали.
Євгенія С. показала нейтральний результат (5 %). Дівчинка у класі новенька і, я вважаю, поки що «в пошуку».
Інші 17 підлітків негативно оцінили свої стосунки з учителями (85 %). 14 із них поставили їм менше за 35 балів. Ці діти мають улюблених учителів, достатньо відкриті й довірливі. Але загалом до вчителів ставляться насторожено. Річ у тім, що у 5—7-му класах цей колектив вважався важким, і загальне негативне ставлення вчителів не дає дітям змоги повністю відкритись. Отже, ситуація доволі закономірна.
Цікавий той факт, що 3 найбільш свавільні особи — Ірина Г., Катерина С. та Олена К. — оцінюють своє ставлення до вчителів як різко негативне: —65, —45, —35 балів відповідно.
У середньому по групі результат негативний і складає —20,1 бала (при нормі +23,2 бала).
III. Особистісні риси підлітків.
1. Прагнення до домінування в середньому по групі складає практично норму — 3,75 (при нормі 4,4).
Цікаво, що 6 підлітків (30 %) прагнуть до домінування. І 3 з них (по 15 балів кожен) — явні лідери у класі. Олена К. — надзвичайно активна та комунікабельна дівчинка. Утримує лідерство з 5-го класу саме завдяки власному характеру та прагненню верховодити. Ксенія Ж. — доросла не по роках дівчинка, дехто її навіть побоюється, прагне до лідерства, хоча й не показує цього. Буквально місяць тому вони об'єдналися й тепер товаришують. Ілона Р. заробляє авторитет оцінками, хоча їй це дуже важко дається. Решта троє за шкалою поряд із ними, але їм бракує особистісних рис.
Інші 70 % не мають прагнення до домінування, але вони не прагнуть і до спілкування у великих групах. І хоча 12 із групи все ж таки показують слабке прагнення до спілкування у великих групах (5, 10, 20 балів при нормі 42,6), а це 60 % досліджуваних, у середньому по групі все ж таки це дуже маленька цифра — лише 2,5 бали.
2. За ступенем обережності лише двоє дітей показали позитивний результат (10 %), при чому достатньо високий — 30 та 35 балів при нормі у 8. Інші 90 % (18 підлітків) мають негативну оцінку, що, на мій погляд, добре.
3. Тільки за двома шкалами група має позитивний результат: за ступенем допитливості (10,75 при нормі 53 бали) та соціальної нормативності (21,75 при нормі 45 балів), що дає надію на добрі результати у роботі з класом.
Отже, на основі отриманих даних можна підсумувати:
1. Причина труднощів спілкування у групі — первинна нестача або ж неправильні родинні взаємини.
2. Досвід сімейного спілкування підлітки переносять у нове середовище і залежно від характеру цього досвіду (позитивного або негативного) не мають або мають складнощі у спілкуванні з однолітками та дорослими.
3. Результати спілкування у більшому та різноманітнішому соціальному середовищі впливають на формування рис особистості, пов'язаних зі спілкуванням.
Отож, можна простежити чіткий «ланцюжок»: сімейні взаємини —» стосунки у групі —> —» формування особистісних рис.
Це підтверджує висунуту гіпотезу про те, що підліткам, які зазнали труднощів у сім'ї та які недоотримують необхідного родинного спілкування, складно порозумітися з однолітками. Ці висновки можна проілюструвати висловами самих учнів.
Підлітки, які показали від'ємні профілі:
• Ніна Г.: «Якби я могла, то змінила б свій характер і ставлення людей одне до одного» (мати занадто сувора, категорична; у самої Ніни слабкий характер);
• Лілія Б.: «На 14-му році життя я зрозуміла, що мої батьки мене не люблять» (у Лілії батьки випивають і взагалі далекі від моралі);
• Марія К.: «На 14-му році життя я зрозуміла, що життя нічого не варте. Я не люблю жити!»;
• Ірина Г.: «Життя — це велике в'язке болото, заходиш у нього й поступово тонеш» (в Ані у родині багато брехні та жорстокості; мати застосовує фізичні покарання);
• Катерина С: «На 14-му році я зрозуміла, що моє життя нічого не варте» (у Каті мати зайнята влаштуванням особистого життя).
А ось що кажуть діти, які показали позитивні профілі:
• Олена К.: «Найголовніша людина в моєму житті — це мама, тому що вона дала мені життя та дуже мене любить. Найбільшу радість у житті я відчула, коли знайшли мою тітку, яку шукали півтора року»;
• Карина О.: «Мама — єдина людина, котра знає про мене все. Моя родина — це найдорожче, що в мене є»;
• Ксенія Ж.: «Родина — це найдорожче у моєму житті. Ми завжди тримаємося разом. Наш девіз: «Один за всіх, та всі за одного!». А мама постійно мені допомагає, дає цінні поради».
Родина для дитини — це перша, найголовніша і найдорожча цінність.
Пройшовши складний та важкий етап «підліткової бурі» за підтримки сім'ї, маючи «надійний тил», зробивши переоцінку цінностей на могутньому фундаменті батьківської «розумної» любові, довіри та опіки, підліток міцніє морально, визначає свою суспільну й особисту позицію:
• Олена К.: «На 14-му році життя я зрозуміла, що зробила багато помилок»;
• Карина О.: «На 14-му році життя я зрозуміла, що немає нічого неможливого»;
• Ксенія Ж.: «У житті багато різних несподіванок, переважно гарних»;
• Артур Б.: «На 14-му році життя я зрозумів свою відповідальність перед близькими та, сподіваюся, почав робити правильніші вчинки»;
• Гарік Т.: «На 14-му році життя я зрозумів, що треба прямувати до знань, і ще я зрозумів, яке прекрасне і водночас важке життя».
Результати дослідження дали змогу ефективно провести корекцію стосунків підлітків як у родині, так і в школі.
Список літератури
1. Сафонов В. С. О психологии доверительного общения. — М., 1981.
2. Скрипкина Т. П. Психология доверия. — Ростов-на-Дону, 1997.
3. Хорошилова Е. А. Межличностные отношения. — М., 1984.
|