ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

У 6—7 років формуються мозкові механіз­ми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащад­ків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути й сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночас­но в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров'ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються вам необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам'ятайте, що дитина може концен­трувати увагу не більш як на 10—15 хв. Тому, коли ви будете робити з нею уроки, через кожні 10—15 хв необхідно перерива­тися й обов'язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити його пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. По­чинати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові зав­дання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп'ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового наванта­ження, мають тривати не більше години на день — так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля понад усе потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласника­ми й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось — ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, — обов'язково хваліть! Під­тримуйте, не лайте за двійки й неакурат­ність у зошиті. Усе це — дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і пока­рань ваша дитина зневіриться у собі.

Кілька коротких правил

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.  Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.  Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7.  Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8.  Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9.  Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою. При­мус — найгірший варіант морального ви­ховання. Примус у сім'ї руйнує особистість дитини.

11.Визнайте право дитини на помилку.

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13.Дитина ставиться до себе так, як став­ляться до неї дорослі.

14.1 взагалі, хоч інколи ставте себе на міс­це своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.